Прокуратура після 1917 роки постала і розвивалася, як жорстко централізована система, відповідна адміністративно-територіальним поділом країни. Була потрібна сувора дисципліна прокурорських працівників, декларувалося єдність політики й фахової поведінки з урахуванням наказів Генерального прокурора, виконуючого волю Комуністичної партії. У той самий час на діяльність прокуратури постійно впливали місцева влада, від прихильності яких прокурори завжди, були залежні (період вони були ще більше залежать від «надрегіонального» закінчувався НКВС і керовані ним структур). Це деяких випадках зводило нанівець реальне значення прокурорської діяльності, інколи ж перетворювало їх у знаряддя боротьби кланів, елітних груп. Залежну від створення низки сил становище органів прокуратури сильно позначалося на вимоги до професійному праці і поведінці прокурорів, визначало собою відбір кадрів. Очевидно, забезпечення реальної централізованості системи, тобто. її незалежності він протизаконних впливів, продовжує залишатися нагальним завданням. За законом прокурори здійснюють наступний види діяльності: розслідування справ; загальний нагляд, тобто. нагляд над виконанням законів найрізноманітнішими структурами, і навіть за відповідністю законам видаваних ними правових актів; нагляд над виконанням права і свободи людини і громадянина федеральними міністерствами й, представницькими і виконавчими органами суб'єктів України, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, органами контролю, їх посадовими особами, і навіть органами управління і керівниками комерційних і некомерційних організацій; нагляд над виконанням законів органами, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і (попередня слідство; нагляд над виконанням законів адміністраціями органів прокуратури та установ, виконуючих покарання і які використовують призначувані судом заходи примусового характеру, адміністраціями місць змісту затриманих і ув'язнених під варту; карне переслідування відповідно до повноваженнями, встановленими кримінально-процесуальним законодавством; координацію діяльності правоохоронних органів боротьби з злочинністю. На початку та середині 1990-х років у процесі становлення державності України система прокурорського нагляду значною мірою перебуває у пошуку свого місця у суспільстві. Про мету і змісті прокурорської діяльності ведуться суперечки, причому зазвичай дуже жорсткі.

Професійні особливості діяльності прокурорів визначаються змістом прокурорської діяльність у цілому і до поділом праці всередині прокуратури. Існує серйозна відмінність міжпрокурорами-руководителями іпрокурорами-исполнителями (прокурори відділів, помічники) за обсягом компетенції. Прокурор керівник приймає всі у межах компетенції органу;прокурор-исполнитель лише готує їх. Прокурорська діяльність ввозяться суворопроцедурно-нормативном порядку, які визначає зміст роботи окремих прокурорів і означає, основні види дій здійснюються ними з урахуванням наданих їм повноважень, у вигляді, передбаченої Законом, й за наявності існуючих підстав. Цевлечет різну ступінь самостійності відповідальності прокурорів, породжуючи, у разі, необхідність ґрунтовнішого оволодінняматериально-правовими і процесуальними нормами і, постійного шанування ним. Звісно, діяльність прокуратури, хоч і поширюється попри всі царини життя суспільства, як іде, а й обмежується законом. Як відомо, прокурор не втручається уоперативно-хозяйственную чи соціально-культурну діяльність: обмежуючи себе, він реагує лише з порушення ними закону. Реальне зміст різних напрямів прокурорського нагляду, зрозуміло, може це має змінюватися залежно від реальної соціального розвитку та потребправоохрани. Але прокурора у цій галузі ініціюється з урахуванням закону, ввозяться межах закону прямо зазначеними у законі методами (попередження, розмова, протест тощо.)